Ukrainian academic historiography of the special military operation: main areas and approaches

Aim. To assess the main approaches and approaches to studying the events, as well as the causes and preconditions of the Special Military Operation, adopted in contemporary Ukrainian academic scholarship.

Methodology. The key research method used was the historical-genetic method, supplemented by the principle of historicism. It allows for an objective assessment of a body of scientific work, examining it in relation to the political and legal conditions in which it was created, rather than in isolation, enabling a more objective and balanced assessment.

Results. The article examines the transformation of academic scholarship into a tool for imposing ideologies on society that benefit the ruling regime, which seeks to maintain power by creating a false identity. The author examines the dominant conceptual approaches in Ukrainian historiography and assesses the scientific validity of dominant discourses. The hypothesis of the dictates of a political regime seeking to use fundamental historical scholarship to justify and strengthen its own power is confirmed.

Research implications. This article explores the main approaches and conceptual frameworks in the study of the Special Military Operation, as adopted by historical scholarship in contemporary Ukraine, uncovering the motives behind the distortion of historical facts and the formation of biased assessments. This, in turn, provides the basis for developing a set of theoretical and practical tools to effectively counter the transformation of fundamental science into a tool for manipulating public opinion, used to strengthen political power and incite national hatred and enmity.

1. Сороківська-Обіход, А. (2024). Видавнича діяльність ОУН і УПА у 1941–1945 роках. In: Підкова, І., упорядник. Україна та цивілізаційні виклики: долаючи лихоліття війни (1914–2024 рр.). Львів: ЛНУ ім. Івана Франка, c. 177–182.

2. В’ятрович, В. М. (2023). Наша столітня. Короткі нариси про довгу війну. Харків: Фабула.

3. Плохій, С. М. Російсько-українська війна: Повернення історії. Харків: КСД, 2023. 400 с.

4. Semchenko, A. A. (2025). Fourth Reich. Stalin trial. Moscow: Tion Publ. (in Russ.).

5. В’ятрович, В. М. (2011). Історія з грифом «Секретно». Львів: Часопис.

6. Патрияк, І. К. (2024). Перемога або смерть. Український визвольний рух у 1939–1960 роках. Харків: КСД.

7. Іванкова-Стецюк, О. (2022). 24/02/22: Голоси опору та виживання: [опис методології та архіву]. Львів.

8. Артёмов, В. Ю. & Литвиненко, Н. І. (2016). Особливості проведення спеціальних інформаційних операцій в Україні в умовах ведення гібридної війни. In: Зб. наук. пр. Військ. ін-ту Київ. нац. ун-ту імені Тараса Шевченка, 51, c. 77–82. DOI: 10.30748/zhups.2020.64.06

9. Патриляк, І. К. & Боровик, М. А. (2010). Україна в роки Другої світової війни: спроба нового концептуального погляду. Ніжин: Видавець ПП Лисенко М. М.

10. Gorbulin, V. P. (2020). How to defeat Russia in the war of the future. Kyiv: Bright Books (in Russ.).

11. Пастушенко, Т. В. (2022). Документування усних свідчень про російсько-українську війну: виклики та перші результати. In: Текст і образ: актуальні проблеми історії мистецтва, 2, c. 106–118.

12. Боднар, Г. (2024). Усна історія України після 2014 року: виклики воєного часу. In: Підкова І., упорядник. Україна та цивілізаційні виклики: долаючи лихоліття війни (1914–2024 рр.). Львів: ЛНУ ім. Івана Франка, c. 24–32.

13. Грінченко, Г. Г. Про важливість документування досвіду війни «тут і зараз»: усноісторичні рефлексії. In: Україна Модерна. URL: https://uamoderna.com (accessed: 05.03.2026).

14. Палій, О. А. (2019). Історія України: короткий курс. Київ: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА.