Украинская академическая историография специальной военной операции: основные направления и подходы

Цель. Оценка основных направлений и подходов и изучении событий, а также причин и предпосылок специальной военной операции, принятых в современной украинский академической науке.

Процедура и методы. Ключевым исследовательским методом стал историко-генетический метод, дополненный принципом историзма. Он позволяет объективно оценить массив научных работ, рассматривая их во взаимосвязи с политико-правовыми условиями, в которых они создавались, а не изолированно, что даёт возможность дать наиболее объективную и взвешенную оценку.

Результаты. В статье рассматриваются процессы превращения академической науки в инструмент навязывания обществу идеологем, выгодных правящему режиму, стремящемуся путём формирования ложной идентичности удержаться у власти. Рассмотрены господствующие в украинской историографии концептуальные подходы, дана оценка научной обоснованности доминирующих дискурсов. Подтверждена гипотеза о наличии диктата политического режима, стремящегося использовать фундаментальную историческую науку в интересах обоснования и укрепления собственной власти.

Теоретическая и/или практическая значимость. Раскрыты основные направления и концептуальные подходы в изучении специальной военной операции, принятой в исторической науке современной Украины, раскрыты мотивы искажения исторических фактов и формирования тенденциозных оценок. Это, в свою очередь, создаёт основу для формирования набора теоретических и практических инструментов, позволяющих эффективно противостоять процессам превращения фундаментальной науки в инструмент манипулирования общественным сознанием, используемый с целью укрепления политической власти, а также с целью разжигания вражды и ненависти на национальной почве.

1. Сороківська-Обіход А. Видавнича діяльність ОУН і УПА у 1941–1945 роках // Україна та цивілізаційні виклики: долаючи лихоліття війни (1914–2024 рр.): мат-лi конф. / упорядник І. Підкова. Львів: ЛНУ ім. Івана Франка, 2024. С. 177–182.

2. В’ятрович В. М. Наша столітня. Короткі нариси про довгу війну. Харків: Фабула, 2023. 256 с.

3. Плохій С. М. Російсько-українська війна: Повернення історії. Харків: КСД, 2023. 400 с.

4. Семченко А. А. Четвёртый Рейх. Суд над Сталиным. М.: Тион, 2025. 444 с.

5. В’ятрович В. М. Історія з грифом «Секретно». Львів: Часопис, 2011. 328 с.

6. Патрияк І. К. Перемога або смерть. Український визвольний рух у 1939–1960 роках. Харків: КСД, 2024. 512 с.

7. Іванкова-Стецюк О. 24/02/22: Голоси опору та виживання: [опис методології та архіву]. Львів, 2022. 32 c.

8. Артёмов В. Ю., Литвиненко Н. І. Особливості проведення спеціальних інформаційних операцій в Україні в умовах ведення гібридної війни // Зб. наук. пр. Військ. ін-ту Київ. нац. ун-ту імені Тараса Шевченка. 2016. Вип. 51. С. 77–82. DOI: 10.30748/zhups.2020.64.06

9. Патриляк І. К., Боровик М. А. Україна в роки Другої світової війни: спроба нового концептуального погляду. Ніжин: Видавець ПП Лисенко М.М., 2010. 590 с.

10. Горбулин В. П. Как победить Россию в войне будущего. Киев: Брайт Букс, 2020. 256 с.

11. Пастушенко Т. В. Документування усних свідчень про російсько-українську війну: виклики та перші результати // Текст і образ: актуальні проблеми історії мистецтва. 2022. Вип. 2. С. 106–118.

12. Боднар Г. Усна історія України після 2014 року: виклики воєного часу // Україна та цивілізаційні виклики: долаючи лихоліття війни (1914–2024 рр.): мат-лi конф. / упорядник І. Підкова. Львів: ЛНУ ім. Івана Франка, 2024. С. 24–32.

13. Грінченко Г. Г. Про важливість документування досвіду війни «тут і зараз»: усноісторичні рефлексії // Україна Модерна: [сайт]. URL: https://uamoderna.com (дата обращения: 05.03.2026).

14. Палій О. А. Історія України: короткий курс. Київ: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2019. 464 с.